Ригор Крушина
ВІРА В СЛОВО
В давнину селяни злидні трутили
І жили з гіркої лободи.
Чаклуни цим світом баламутили,
Їх кляли, доскочивши біди.
І нічниці, і пристріт, і врочення…
У жнива змагалися з тим злом:
Обжинали жито на узбочині
Й увивали стрічкою залом.
Чарівник летів марою скорою,
Вслід йому гриміли перуни.
Напускав він напуст над оборою,
Піднімав небіжчика з труни.
Розсівав насіння приворожене,
Щоб кругом лабуззя поросло,
Щоб стогнало з на́пасті знеможено
В закутні поліському село.
Лихо йшло… Корова стала битися
І давала мало молока —
Через це заходились ганьбити всі
Знов-таки старого відьмака.
Над корінням мимрили замовини
І цідилко м’яли в казані,
Парили із зіллям зашумоване,
Щоб нечистий вичах і змарнів.
Гнали погань співами глибинними,
Кухлем чарівливої води
І мертвили, поки ніч, заклинами —
В силу слова вірили діди.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.
