Ригор Крушина
РОЗДУМ
Я б уже не писав і не дбав ні про віщо,
Загорнувшись у ковдри відсвіжений пух.
А чи втіха то — в ліжкові бачити снища?
Я ж од мріянь-сновидь сам собою запух.
До мелодії слів дослухається вухо,
Щоб учути в ній силу життєву і хіть.
О, невже-бо цей день, як старезна ропуха,
Тільки й знає марудно повзти між страхіть?
А пишноти його? Чи не в небі могутнім,
Де в надхмар’ї літак самітний пролина?
Чи не в нурті подій — у минулім, майбутнім,
Де пожежа, й повіддя, й лавина сніжна?
В серці щем, та підпорою віра мені:
Будуть сонячні дні й у моїй стороні.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.
