Ригор Крушина
ТІНІ
Сумно нині й самотинно.
Кличу сонце я в гостину.
Сяє лагідно воно,
Зазираючи в вікно.
Присмерк сірий втік од ранку
Під приморщену фіранку.
Залітає в мій покій
Промінців злотавих рій.
На стіні — високі тіні
В полохливому мигтінні.
Я в тих тінях пізнаю
З іншим люблену мою.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
