Іван Переверзін
* * *
Надворі квітень. Чисте небо.
Сороки й щурики гуртом
мене напучують, як треба
радіти всім своїм єством.
Мені в надхмар’ї не літати,
хоч так висвічує блакить,
що серце прагне віршувати,
що серце співами дзвенить.
Дзюрчить струмок, блищать віконця,
тепліє вітру течія,
і в надпориві аж до сонця
душа підноситься моя.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.
