Іван Переверзін
ЗИМОВА ЛУНА
Мороз по лісі йде, блукає
Ведмедем сонним спроквола.
Срібло́м на міднім небокраї
Зоря північная пала.
Густою ртуттю річка плине,
Блищать алмазами сніги.
У сиводавнії билини
Туман обкутав береги.
Я зупинюся на узліску,
Гукну щасливо в далину —
І принесе назад вітрисько
Дзвінку, розложисту луну.
І, мов зі щучого веління,
Зачувши відгомін, між віт
Озветься співами пташиння
На цілий ліс, на цілий світ.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
