пʼятницю, 26 квітня 2013 р.

Володимир Некляєв, "Римтелі"

Володимир Некляєв
РИМТЕЛІ
Олесю Беляцькому
Коли слухати довго,
Як виють за ґратами вітер зі снігом,
Як дзвенить і дзвенить у кватирці, обмерзнувши, скло,
В думці зринуть варяги з хозарами, і печеніги,
І багато чого, що водою спливло.
Може, зринуть Еллада і Рим
і згадаються римлянки,
Серед них і гетери — в неволі бракує їх так…
Але я пригадав
вовка в лісі зимовім під Римтелями:
Як, людину зачувши, почав вишкірятись хижак!
Не тому, що голодний. Я бачив по череву: ситий.
Він до лігвища йшов — і не був я потрібен йому.
Але дух, що вловив він його,
був не з вовчого світу.
Звір занюхав тюрму.
Може, зрине в думках,
що колись задзвенить тала крига,
Що за ґратами вранці
весняно зацінькає птах
І як шкірився світ на Христа,
і на Мартіна Лютера Кінга,
Й, певна річ, будь на кого, аби духом лю́дським він пах.
Може, зрине…
Але не тому вовк пойнявся злобою…
Скрізь пропахла земля
сім’ям,
сечею,
кров’ю,
ропою, —
Від Еллади і Риму аж до Колими,
Та ніхто і ніщо в цьому світі не пахне тюрмою —
Тільки ми.

Римтелі — невеличке село у Сморгонському районі Гродненської області.
Олесь Беляцький — білоруський громадський діяч і правозахисник, у листопаді 2011 року правозахисна організація «Міжнародна амністія» визнала Олеся Беляцького в’язнем сумління.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.