Ригор Крушина
НАПРОВЕСНІ
По натхнення
кроснами доріг
Я піду напровесні
за місто.
Мріється мені
ясний моріг,
Віє чебрецем у
снах пашисто.
Пусто ще кругом, куди не глянь,
Без травиці юної
рясної —
Символу достатку
й сподівань.
Хмуро прогляда
таловиною
Між снігів залежана земля,
Мов іржа руда
поверх заліза.
Не стиха ніяк
журба моя,
Остюком у вірш
вона залізе.
Буде млосно співанці моїй.
А коли мені
всміхнуться руна,
Сум проллється
мій, і супокій
Ляже в серці на
ожилі струни.
Забуяє слово. Піде в друк.
Задзвенить
напровесні крилато.
Жайвір буде синій
виднокруг
Піснею моєю застилати.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.
