середу, 16 жовтня 2013 р.

Володимир Некляєв, "Кумир"

Володимир Некляєв
КУМИР
«На, — він сказав. — Повір — і не помреш.
Мене і рід мій ти переживеш».
І я йому повірив. Навмання,
Мов звір, з його руки злизав дання.
«Не бійся, — він шептав, — не бійся, їж…»
Змертвив мене — і воскресив пізніш.
Відтоді він допитувавсь, чому
Повірив не собі я, а йому?
Хоч світлої, хоч темної доби
Мене він мордував: «А що, якби…»
«Ні! — я кричав. — Ти Богом був моїм!»
І страхом я поймався поряд з ним.
І розпач став між нами, мов стіна.
А згодом він сказав ізнову: «На…»
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.