субота, 23 листопада 2013 р.

Михась Скобла, "Millennium"

Михась Скобла
MILLENNIUM
Сторіччя уповільнюють свій плин,
Як хмари на гірському перевалі.
Той не з’юніє, хто дійшов сивин.
І дуб не встоїть від ударів сталі.
Перед циганським сонцем на смерку
Доводиться чоло хилити дневі.
Як недоречно в душняву жарку
Палахкотіти Вічному вогневі!
На учту Валтасарову бучну
Щоніч нас кликав бубон безнастанку.
Когось — у тьму тягло, що в нуртину,
Хтось — марив сяйвом сонячного ранку.
Босоніж по шпильках ходив співець.
Скрипаль думливо мандрував по гамах.
Дудар ховав грошину в гаманець —
Ту, що прийняв як ласку з рук поганих.
Хай страдному насниться Божий світ.
Оглухлому — сопілки дивні трелі.
Стріла дороги впреться в небозвід
Шпилем, що височіє на костелі.
Озветься дзвін, проб’є урочий час —
І тут, під небом, на земному вічі,
Назве Вітчизна визволена нас
Поетами двадцятого сторіччя.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

пʼятниця, 22 листопада 2013 р.

Михась Скобла, "Я віру йняв друзям близьким..."

Михась Скобла
* * *
Я віру йняв друзям близьким,
Не думав про чвари та звади.
Був певен: дружу не будь з ким,
Та кожен,
на жаль,
мене зрадив.
Півсвіту я домом назвав —
Набридли тамтами і чуми —
З мандрівок вертався назад —
Та рідного
вуха
не чули.
У мріях сердечних своїх
(А всім уявилось — грошима…)
Тебе приєднав до святих,
А ти
прогрішила…
© Дмитро Щербина, український переклад, 2013.

середа, 20 листопада 2013 р.

Іван Переверзін, "Сяєво"

Іван Переверзін
СЯЄВО
Сліпучо-срібною поливою
сніги яскрилися навкруг.
Поволі дівою вродливою
ступала ніченька за пруг.
Кохана, де ти? Що з тобою?
Хоч словом, раю мій, озвись!
Та мріла тишею німою
над світом льодовита вись.
А що, як – серце стисло жалем –
ти й справді в вічність одійшла
і ніч тебе опроводжала
в ясному сяєві срібла́?
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.

четвер, 14 листопада 2013 р.

Іван Переверзін, "Стенаються нерви, мов струни напнуті..."

Іван Переверзін
* * *
Стенаються нерви, мов струни напнуті,
і серце у грудях так б’ється, що страх.
І хочу, їй-богу, не першим я бути,
але й не останнім здолати б свій шлях!
І тут не завадить мені жодна сила,
бо сам напророчив я плин своїх днів…
Аби ти в розкошах земних не згорділа,
аби я душею в біді не здрібнів.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.

вівторок, 12 листопада 2013 р.

Іван Переверзін, "Де сьогодення? Де минувшина?"

Іван Переверзін
* * *
Де сьогодення? Де минувшина?
Душа не знає до пуття,
немов її у нетрі пущено,
звідкіль немає вороття.
Ну, а прийдешність — долі марища,
на них здаватися не слід.
От я і суплюся, мов хмарище,
яке затьмило сонця схід.
Агов!.. Ніхто не озивається,
не вирятовує з біди.
І серце в одхлань уривається,
покрижанівши від нуди.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2012.