вівторок, 16 серпня 2016 р.

Лариса Геніюш, "Рідна мова"

Лариса Геніюш
РІДНА МОВА
В добру пору в краю буйнотрав’я,
де джерела струмують ясні,
мову неньчину в себе ввібрав я
і її веледумні пісні.
Є чимало скарбів пожаданих,
мрій, що здавна їх серце плека,
а проте я її не віддав би,
бо вона найдорожчий мій скарб.
Вона співом гойдає колиску
і скрашає хвилини трудні,
нею пісню складають вітриська
в розтривожені, буряні дні.
Рідна мова не знає смеркання:
поки буде тривати мій лет,
берегтиму її, як кохання,
і нестиму, мов пишний букет.
Щоб сусіда свого вшанувати,
вивчу, може, пристойно й чужу,
та лиш тою, що кликала мати,
я про долю людську розкажу.
Рідна мова, як щастя, смакує,
виграє, як гарячий прибій.
Може, в сміху й чужу оберу я,
та сплакну все ж своєю в журбі.
© Дмитро Щербина, український переклад, 2016.